Мікоплазмоз: симптоми, діагностика, лікування

Мікоплазмоз – це гостре або хронічне інфекційне захворювання, яке викликається мікоплазмами. Ці бактерії мають найменші розміри з усіх вивчених та не мають клітинної стінки, що обмежує можливість їх виявлення та розпізнавання при різних лабораторних методах. Належать вони до відділу Firmicutes, класу Mollicutes, представники якого мають багато відмінностей від решти бактерій.

Мікоплазми є умовно-патогенними мікроорганізмами. Вони здатні викликати ряд захворювань, але в той же час нерідко їх виявляють і у здорових людей. Захворювання поширене у всьому світі. За статистикою, мікоплазми частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків: носіями захворювання в світі є 20-50% жінок. Від носіїв можлива передача захворювання статевим шляхом.

Досить часто захворювання протікає безсимптомно, і нічим не проявляє себе до тих пір, поки імунна система людини має достатню стійкість. Однак при таких факторах як вагітність, пологи, аборт, переохолодження, стреси, мікоплазми активізуються, і хвороба переходить в гостру форму. Мікоплазмоз може спровокувати такі захворювання:

• пієлонефрит, 
• простатит, 
• уретрит, 
• артрит, 
• сепсис, 
• менінгіт, 
• пневмонія, 
• ГРЗ, 
• різні патології вагітності та плоду, 
• післяпологовий ендометрит. 

Як правило, захворювання передається статевим шляхом. Побутове зараження мікоплазмою є фактично неможливим. Інкубаційний період може тривати в середньому від кількох днів до двох місяців.

Особлива небезпека захворювання полягає в тривалому безсимптомному перебігу. Ускладнення може призвести до порушення дітородних функцій організму жінки. Саме тому захворювання часто виявляють при обстеженні, яке викликано проблемою безпліддя або після безрезультатних спроб виносити плід.

Відомо більше 16-ти різних видів мікоплазми, що можуть існувати в організмі людини. Деякі з них знаходяться в ротовій порожнині, інші – на слизових статевих органів і сечовивідної системи. 

Патогенними є всього три – Mycoplasma hominis і Mycoplasma genitalium, які є збудниками інфекцій сечостатевого тракту, і Mycoplasma pneumoniae – збудник інфекції дихальних шляхів.

Передається повітряно-крапельним шляхом. Найчастіше зустрічається у дітей старше п’ятирічного віку.Протікає, як правило, у формі ГРЗ або, у важких випадках, пневмонії.

Як видно з назви, передається статевим,значно рідше побутовим шляхом ( забруднена білизна, губки, мочалки ). Існує і внутрішньоутробна передача й зараження немовляти при проходженні через інфіковані родові шляхи матері. Особливістю урогенітальних мікоплазм є те, що вони не мають характерних симптомів прояву. Понад 50% населення планети є носіями Mycoplasma, не здогадуючись про наявність інфекції в організмі. При прогресуванні захворювання спостерігаються симптоми, схожі з уретритом і вагінітом. Ознаки мікоплазмозу безпосередньо залежать від стану імунітету людини.

Мікоплазмоз для вагітних – це дуже небажане захворювання, яке може призвести до викидня або завмерлої вагітності, а також до розвитку ендометриту – одного з найбільш серйозних післяпологових ускладнень.На щастя, майбутній дитині захворювання, як правило, не передається – плід надійно захищений плацентою. Однак є випадки зараження дитини на мікоплазмоз під час пологів, при проходженні немовляти інфікованими пологовими шляхами. 

Мікоплазмоз, симптоми якого можуть бути різними в зв’язку з різноманітністю видів даної бактерії, неможливо ідентифікувати без лабораторної діагностики. Для дослідження використовують сечу, зіскрібок з уретри й шийки матки.

Основу методики лікування становить призначення антибіотиків, до яких чутливі мікоплазми. Для покращення результатів призначаються два, а іноді й три антибіотики на тлі імуномодуляторів, протизапальних препаратів. 

Лікуванню передує призначення протипротозойних засобів, по закінченню призначають протигрибкові препарати. Місцево – розчини антисептиків. Рідше призначаються додатково вітаміни, антигістамінні засоби, гепатопротектори, біогенні препарати, ферментні препарати. 

Дози, кількість прийомів, тривалість застосування визначаються індивідуально для кожного пацієнта, що істотно покращує результати лікування. У період лікування забороняється статеве життя, вживання спиртних напоїв. Про всі зміни стану потрібно негайно повідомляти лікаря. Паралельно повинні лікуватися обидва партнери або, точніше, всі статеві партнери. 

Складність лікування мікоплазмозу дуже часто пов’язана з одночасним невиявленим та невилікуваним трихомоніазом, збудник якого значно більший за розмірами, захоплює мікоплазми всередину, чим унеможливлює дії на них антибіотиків. 

Профілактикою мікоплазмозу є побутова та сексуальна гігієна. Рання діагностика, своєчасне лікування мікоплазмозу та його профілактика допоможе уникнути всіх негативних наслідків даного захворювання в майбутньому.