Резус-фактор та резус-приналежність

Система резус-фактора складається з груп крові, що визначаються 59 антигенами. На сьогодні це одна з найскладніших систем груп крові, яка представлена ​​більш ніж 200 алелями та кодується генами RHD та RHCE. Найбільше практичне значення для медицини мають антигени D, C, c, E, e, які мають підвищені імуногенні властивості. Загальновживані терміни “резус-позитивний” і “резус-негативний” відносяться виключно до наявності або відсутності антигену Rh(D), що має найбільшу імуногенність. Крім своєї ролі у переливанні крові, групи крові системи резус-фактора, зокрема антиген Rh(D), є важливим чинником гемолітичної жовтяниці новонароджених або еритробластозу плода. Для запобігання цим захворюванням ключовим фактором є профілактика резус-конфлікту, що може виникнути при вагітності у пар з резус-негативною матір’ю та резус-позитивним батьком (Табл.1)

Rh(D) є структурним білком мембрани еритроцита, його наявність чи відсутність є спадковою. Успадкований генотип складається з материнського та батьківського гаплотипів. Гаплотипом визначається наявність антигенної детермінати (D) або відсутність такої (d). Домінуючою є присутність детермінантів. До складу антигену входить 36 структурних одиниць -епітопів.

З розвитком молекулярної генетики та розшифровкою геному людини стало відомо, що структура антигену D кодується геном RHD. За відсутності або пошкодження гена антиген не утворюється, а за наявності гена антиген може як утворюватися різною мірою, так і не утворюватися. Утворення антигену та його властивості залежать, у свою чергу, від гена RHAG, що продукує Rh-асоційований глікопротеїн, який регулює експресію гену RHD та RHCE. RHCE кодує структуру антигенів С, Е, с, е. Гени RHD і RHAG дуже подібні між собою за нуклеотидною послідовністю і розташовані в сусідніх локусах, частково перекриваючись. З генами та антигенами резус-фактора також асоційовано CD47, глікофорин, системи груп крові LW і Fy.

Визначення резус-приналежності Rh(D) важливо для безпеки людей, які є потенційними реципієнтами, для жінок, які планують вагітність або вже очікують на дитину. Rh(D) активно стимулює утворення антитіл, які раніше були в організмі.

Резус-фактор, як зазначалося вище, є важливим чинником виникнення гемолітичної хвороби новонароджених та резус-конфлікту між матір’ю та плодом внаслідок того, що імунна система організму матері починає виробляти антитіла проти власної дитини (у разі коли еритроцити резус-позитивного плоду надходять у кров плоду резус-негативної матері). При кожному переливанні крові від людини до людини обов’язково враховують сумісність за двома системами (АВО та RhD), оскільки у разі переливання людині іншої (несумісної) групи крові відбувається аглютинація (склеювання) та гемоліз (руйнування) еритроцитів, що може призвести до смерті.

Понад 90% ускладнень при переливанні крові пов’язані з резус-несумісністю донора та реципієнта за антигеном Rh(D). При оцінці резус-приналежності донорів резус-позитивними вважають усіх осіб, еритроцити яких містять антигени D, С і Е. Резус-негативними називають донорів, еритроцити яких не містять жодного з цих антигенів. Така оцінка резус-приналежності дозволяє уникнути можливої ​​сенсибілізації (підвищеної чутливості) реципієнта до будь-якого з цих антигенів, які мають високу імуногенну активність.

У європейців частота резус-позитивних осіб становить 85%, резус-негативних – 15%. У представників монголоїдної раси кількість резус-негативних осіб становить близько 1%.

При вливанні крові з негативним резусом резус-позитивним реципієнтам імунна система починає виробляти захисні антитіла, що руйнують еритроцити. Повторне вливання резус-позитивної крові провокує тяжкі наслідки.

Аналогічним чином реагує організм жінки, що має негативний резус і виношує дитину з резус-позитивною кров’ю. Як правило, у процесі вагітності кров матері та дитини не поєднуються. Однак, при повторних вагітностях, патології проникності плаценти, реакції після переливання крові з позитивним резусом імунна система матері починає виробляти антигени до еритроцитів дитини. 

Це може спричинити передчасні пологи чи постійні зриви вагітності, призвести до розвитку внутрішньоутробної гемолітичної хвороби плода чи новонародженого. Причиною її виникнення є імунологічний конфлікт між матір’ю та дитиною, викликаний несумісністю еритроцитарних антигенів, які потрапляють через плаценту в кров плоду, що викликають утворення антиеритроцитарних антитіл, які руйнують еритроцити крові дитини (резус-конфлікт матері та дитини).

Найчастіше несумісність спостерігається за D-резусом (іноді і С, Е, с, d, e) або за антигенами системи АВ0. Вагітні з позитивним резусом подібних проблем не мають.

Для нормального перебігу вагітності резус-негативної жінки або під час підготовки до неї важливо правильно визначити її резус-приналежність. Вчасний Rh-імуноглобулін зведе до мінімуму ймовірність виникнення гемолітичної хвороби.

Визначення резус-приналежності дитини, яка перебуває в утробі, здійснюється генеалогічним чи генетичним методом. Але щодо резус-фактора можуть виникнути проблеми. Якщо антигенні резус-частинки виробляють достатньо антигенних детермінант, що містять усі епітопи, то визначити резус крові не буде складно – він буде однозначно позитивним. Відсоток європейців, у яких виникають труднощі з визначенням резусу, невеликий – лише близько 1%. Цьому може сприяти:

• Зниження в 3-10 разів кількості антигенних детермінантів з неушкодженою структурою. Це говорить про слабкість антигену (D weak). Вираженість реакції аглютинації відрізняється в кожному конкретному випадку;

• Змінено структуру антигенних детермінантів без зменшення їх кількості. Такий антиген позначається як D partial, неповний, частковий або варіантний і характеризується відсутністю на детермінантах до 5 епітопів. З 10 виявлених видів відхилень, знайдених у процесі дослідження, найчастішим є DVI – серед європейців він зустрічається у 0,1% людей.

Для азіатів типовий антиген D el зустрічається у 30%. Його характеризує низька експресія на поверхні еритроцитів. Стандартні методи визначають його як резус-негативний.

Відмінності цих відхилень є важливими при визначенні резуса потенційного реципієнта і для жінок репродуктивного віку.

При дослідженні крові на резус-приналежність важливо пам’ятати, що тестування та тлумачення результатів для реципієнта та донора є різними.