Цитомегаловірус (ЦМВ): що потрібно знати та як контролювати інфекцію

Цитомегаловірус (ЦМВ) — це один із найпоширеніших вірусів, який вражає людей у будь-якому віці. Після зараження вірус залишається в латентному стані й перебуває в клітинах, не викликаючи помітних ушкоджень або захворювань.  За даними ВООЗ, понад половина дорослих людей у світі мають антитіла до ЦМВ.  

ЦМВ може періодично реактивуватися. Реактивація CMV-інфекції рідко викликає захворювання, за винятком випадків, коли імунна система людини пригнічена внаслідок прийому ліків або захворювання. У більшості випадків інфекція все ж протікає безсимптомно, але іноді може становити серйозну загрозу здоров’ю.

Заразитися цитомегаловірусом можна декількома шляхами

Оскільки цитомегаловірус є дуже поширеним, то ризик зараження ЦМВ присутній для кожного, але найбільше він, звісно, стосується людей з ослабленим імунітетом.

Слід зазначити, що більшість людей, інфікованих ЦМВ, не мають жодних ознак або симптомів і не знають про те, що вони інфіковані.

У дорослих з нормальним імунітетом симптоми часто нагадують застуду — слабкість, температура, збільшення лімфовузлів. Іноді ЦМВ може викликати мононуклеоз або гепатит (проблеми з печінкою).

У людей з ослабленим імунітетом можуть виникнути більш серйозні симптоми, що вражають очі, легені, печінку, стравохід, шлунок і кишечник.

У дітей цитомегаловірус може спричинити висипи, жовтяницю, затримку розвитку (при вродженій інфекції). У немовлят, які народилися з ЦМВ, можуть бути проблеми з мозком, печінкою, селезінкою, легенями та ростом. Найпоширенішою довгостроковою проблемою зі здоров’ям у немовлят, які народилися з ЦМВ-інфекцією, є втрата слуху. Це може бути виявлено відразу після народження або розвинутися пізніше в дитинстві.

У Сполучених Штатах майже кожна третя дитина до п’яти років інфікується ЦМВ. Більше половини дорослих до 40 років інфікуються ЦМВ, причому у більшості з них не спостерігається жодних ознак або симптомів.

Оскільки цитомегаловірус відноситься до герпесвірусів і у більшості людей інфекція вже є протягом життя, тому важливо розрізняти чи це первинна інфекція, чи реактивація латентної чи персистенція.

Лікарі можуть призначити аналіз крові для виявлення інфекції ЦМВ у дорослих, які мають симптоми. Однак кров не є найкращою рідиною для тестування новонароджених з підозрою на інфекцію ЦМВ. Для новонароджених краще проводити аналіз слини або сечі. Ці аналізи необхідно проводити протягом 2–3 тижнів після народження, щоб підтвердити, чи має дитина вроджену інфекцію ЦМВ.

Найчастіше в клінічній практиці використовують серологічні дослідження ( IgG/IgM антитіла)  + ПЛР тестування, бо це найінформативніші й доступні методи.

ПЛР аналіз на ЦМВ  визначає ДНК вірусу у крові, сечі, слині, лікворі, амніотичній рідині. Цей метод ефективний для:

Кількісна ПЛР (вірусне навантаження) – показує, наскільки активно розмножується вірус.  Даний аналіз буде критично важливим для тих пацієнтів, що мали досвід  трансплантації: рівень вірусного навантаження визначає потребу у противірусній терапії.

Вірус може активуватися й викликати серйозні ускладнення такі, як пневмонія, гепатити,  енцефаліт. Тому розуміння, чи маєте ви антитіла в організмі або на якому етапі знаходиться хвороба, є дуже важливим.

Це стосується не лише людей з ослабленим імунітетом, а й вагітних, адже існує ризик передачі інфекції плоду, що може призвести до вродженої інфекції, глухоти, порушення зору, відставання у розвитку. Згідно деякий наукових досліджень,  80% жінок в дітородному періоді уже були інфіковані. Визначити наявність вірусу в організмі допоможе аналіз на ЦМВ.

Профілактика ЦМВ також є важливою. Щоб знизити ризик інфікування достатньо дотримуватися простих правил.

Гігієна та профілактичні заходи:

• Мийте руки після контакту з дітьми, іграшками, підгузками.
• Не користуйтеся чужим посудом та засобами гігієни.
• Використовуйте презервативи при статевих контактах.
• Уникайте поцілунків з маленькими дітьми в губи.

Підтримка імунітету

• Збалансоване харчування.
• Достатній сон і фізична активність.
• Відмова від шкідливих звичок.

Контроль під час вагітності

• Регулярно проходити аналізи на IgG та IgM.
• При підозрі на первинне зараження — консультація інфекціоніста.
• Додаткові обстеження плоду (УЗД, амніоцентез).
• Виконання профілактичних рекомендацій.
• За призначенням лікаря може застосовуватися профілактика ЦМВ у вигляді профілактичної медикаментозної терапії, що включає прийом противовірусних препаратів.

Лікування цитомегаловірусної інфекції – це індивідуальний підхід, оскільки все залежить від стадії зараження, самопочуття пацієнта та інших особливостей. Так як у більшості випадків інфекція протікає безсимптомно, то хвороба проходить непомітно та без лікування. У випадках активної інфекції та яскраво виражених симптомах лікарі можуть назначати відповідні противовірусні препарати.

Цитомегаловірус — це поширений вірус, який не завжди становить загрозу. Але він може нести небезпеку для вагітних, дітей та людей з ослабленим імунітетом. Вчасна діагностика, профілактика та підтримка імунітету — найкращий спосіб контролю інфекції.

1. Centers for Disease Control and Prevention. Clinical Overview of CMV and Congenital CMV Infection. — CDC.gov, 2024
2. Centers for Disease Control and Prevention. About Cytomegalovirus (CMV). — CDC.gov, 2024
3. МСД Портал для лікарів. Цитомегаловірус [інтернет-ресурс]. — Київ: MSD Україна, 2023.